Останнім часом складається враження, що з людської пам’яті зникають не лише давні події історії, але й її відносно нещодавні уроки. Саме такі думки приходять, коли бачиш, як сучасні автократи без жодних вагань і за відверто млявої реакції світової громадськості доволі легко розправляються з будь-якою опозицією, що покладається виключно на мирні і демократичні шляхи зміни ситуації у країні. Саме це спадає на думку, коли читаєш про нещодавні демонстрації в Грузії або згадуєш про спроби усунити від влади одіозного керманича Білорусі у 2020 році.
Ці роздуми, а також згадки про повалення комуністично-тоталітарної диктатури Чаушеску в Румунії 1989 року і драматичний перебіг подій нашого Майдану 2013-2014 років, що зніс в напрямку російського Ростова кримінально-корупційний режим Януковича, природньо складаються в логічну мозаїку під стук коліс неспішного потяга Київ-Бухарест, який нещодавно став ще однією можливістю потрапити в мирний Євросоюз із опаленої війною України.
То, що ж являє собою сьогодні наш близький сусід у регіоні Центральної і Східної Європи, який в останні роки динамічно та різнопланово трансформується і здається неабияк дивує і навіть всерйоз розчарує багатьох в нашій державі?
Після цьогорічної перемоги у другому турі президентських виборів в Румунії проєвропейського кандидата Нікушора Дана, який виступає за реформи і зміцнення правової держави та підтримує Україну, ситуацію в країні все ще доволі важко назвати цілком стабільною. В правлячій коаліції існують різного роду протиріччя, а анти-західні сили, що програли вибори, вочевидь прагнуть реваншу, маючи основну підтримку в аграрних і віддалених районах.
Тим не менш, за даними вересневих опитувань близько 90% румун підтримують членство у НАТО (Угорщина має лише 31%, Словаччина – 41%). 86% виступають за збільшення витрат на оборону і модернізацію Збройних сил, яким довіряють 78%. Відповідно, 76% румунів готові захищати свою країну у разі нападу.
43% румун виступають за військову підтримку України, а 74% – за постачання техніки та зброї. Утім, твердження, що постачання техніки продовжить війну, вважають правдою 62% румунів, а 53% підозрюють, що цей факт спровокує Росію. Водночас, присутність України в ЄС була б вигідною для 52% румунів.
При цьому, лише 50% населення довіряють основним ЗМІ і лише 10% використовують їх в якості як основного джерела інформації, що є найнижчим показником у ЄС. Явно невипадково в країні зафіксовано найвищий рівень довіри до різного роду теорій змови – 57%. Останнє, серед іншого, вочевидь намагається використовувати Москва, яка уважно відслідковує появу нових політичних сил, суспільні настрої, рівень довіри до влади, зміни в уподобаннях чисельної діаспори, основні тенденції в Румунській православній церкві, а також прагне прямо втручатися у внутрішні справи Румунії. Наочним свідченням цього стала висилка кількох російських «дипломатів» за їхні тісні зв’язки з тамтешніми праворадикальними популістами.
Після лютого 2022 року Румунія розглядається в НАТО в якості одного зі шляхів постачання необхідної військової допомоги нашій державі. Сьогодні Україна і Румунія здійснюють оборонну співпрацю. Бухарест підтримує продовження та розширення програм тренування українських військових у Румунії – пілотів F-16 і морських піхотинців, а також прагне співпрацювати з Україною в рамках механізму SAFE («Безпека і дії заради Європи»), що являє собою новий фінансовий інструмент Євросоюзу, обсягом 150 млрд євро для посилення оборонних можливостей. Цей механізм передбачає надання довгострокових позик для фінансування оборонних проектів держав-членів і партнерів, насамперед України. Активні двосторонні українсько-румунські стосунки розвиваються у політичній, культурно-гуманітарній, транспортній та інших сферах. Розширюються й експертні контакти.
Сучасний характер українсько-російської війни свідчить про значну роль як різних типів БПЛА, включаючи й ракети, а також про необхідність якісного удосконалення систем ППО, що повинні спиратися на останні технологічні розробки і масштабну міжнародну взаємодію. У цьому контексті набуває актуальності необхідність нагальної дискусії і наступних скоординованих дій задля створення міждержавної сфери посиленого моніторингу повітряного простору по умовній лінії від норвезького Тромсе до турецького Трабзону. Тут також здається є поле для продуктивного українсько-румунського міждержавного діалогу.
Олег Бєлоколос
Директор Центру досліджень національної стійкості